Сьогодні в цей святковий день Незалежності України прогулялися містом із доньками. По місту гуляють херсонці, багато хто у вишиванках, музика, концерти, фестивалі, діти малюють на асфальті. І що цікаво, вони розуміють, що Луганськ - це Україна.Можливо вони переїхали звідти до нас, а можливо, саме так хотіли поділитися своєю любов’ю до жителів Луганська і підкреслити думку про єдність України.
Зранку спілкуємося у сім’ї українською мовою. Не все виходить гарно, але ми намагаємося. У транспорті та в магазині теж українською. У центрі міста на вулиці Суворова нас зупинила бабуся, яка відпочивала з онуками і запропонувала зробити нам патріотичний боді-арт. Це було так незвично, спонтанно і цікаво. Вона малювала нам прапорці на руках, і ми спілкувалися українською. Хоча вона спочатку говорила на російській мові. Гуляючи по місту, скажу чесно, замало чули українську мову, в основному херсонці спілкуються російською.
Я до останнього дня не знала чи буду брати участь у мовомарафоні. Мабуть поштовхом стали доньки, які зареєструвалися. Але останньою краплиною стали спогади з дитинства, які не залишають мене протягом всього життя. В дитинстві я розмовляла українською. Перше мамине слово, колискова, 2 роки життя у бабусі на селі дали свій результат. Але коли я переїхала до міста і пішла у садочок , мене дуже вразило відношення дітей до моєї мови спілкування. Вони вважали мене селючкою і ображали. Так я поступово навчилася говорити російською, але дякувати Богові у сім’ї розмовляли українською, у школі вивчали рідну мову з 2 класу.. Улюблений Тарас Шевченко і «Кобзар».
Але ж доросле життя знову зіштовхнуло з тією ж проблемою – в інституті та на роботі розмовляли російською. А як гарно було чути , коли співали українських пісень, в театрі спектаклі на українській мові. Але все це поступово зникало. Дякувати Богові настли інші часи. 1991 рік Україна здобула незалежність і рідна мова стає державною. Але ось ця звичка спілкуватися у побуті російською залишилася.
Професійна діяльність дає можливість спілкуватися українською, писати на українській мові, бо працюю методистом у Херсонська обласна бібліотека для юнацтва імені Бориса Лавреньова Ми у бібліотеці навіть у цьому році таку комплексну програму реалізуємо: "Почувайся європейцем – говори українською!".
Програма ставить за мету, насамперед, просування української мови для спілкування та читання в нашому переважно російськомовному місті. Однією із складових частин програми є дні спілкування українською мовою "Звернись солов'їною - відповім калиновою", які відбуватимуться кожного першого вівторка місяця.
Тож, для мене участь у мовомарафоні – це самоствердження та самовдосконалення. І насамкінець, хочеться привітати всіх і з найголовнішим Державним святом і побажати нам миру і злагоди в нашій Україні. Все у наших руках. А починати перетворення на краще треба з себе…
«Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди».
В.Сосюра
Сьогодні святкуємо 25 років Незалежності України...
А я згадала 1991 рік..Коли вперше з'явилися значки з жовто-блакитними прапорцями. Так, саме жовто-блакитними. Так говорили всі представники Народного руху. Вже потім 1996 року прапор став синьо-жовтим. І до сьогодні йдуть суперечки з цього пиводу. Так от, на нас, хто носив ці значки дивилися недобре, якось зкоса. А ми пишалися дуже цими маленькими прапорцями.
Пройшов час, і в 2014 році ми стали носити на одязі синьо-жовті стрічки... І знову, не всі це спочатку сприймали... Отака наша історія..
А я сьогодні згадую маму та бабусю і вклоняюся подумки їм низько до землі з великою вдячністю, що вони посадили в мені так глибоко справжнє українське насіння. Воно виросло в мені і моїх дівчатках великим яскравим деревом!!. #мовомарафон
Закінчила читати роман Дари Корній «Зірка для тебе».
«Зірка для тебе» — це і є правда, гірка і чиста, про нас усіх, про кожного. Настояна на гріхах і спокутах, витримана десятиліттями у потаємних шафах, вона нарешті вивільнилася.
Сюжет побудований так, що наприкінці роману вражає приємними несподіванками для читача…
В тексті багато чудових віршів львівської поетки Люби Долик …та притч, без яких роман не сприймався би, таким цілістним.. Мені це дуже припало до душі.
«Собою бути – зась!
Турботи? Зграя! –Фас!
А як повіриш мріям хоч на мить _
Болить, болить, ще гірше все болить.
І не карайтеся, не треба, не карайтеся.
І совісті терзанням не давайтеся.
Сприймайте легшее.
І простіше. І живіть.
Ну а душа?
Колись переболить…»
А ще чудові подорожі містом Лева, його цікавими історичними вуличками і кав’ярнями…
Основна думка, яка проходить через весь роман - Не дозволяй нікому обтинати тобі крила…
«Зірка для тебе» - це як духмяний карпатський чай, який став чи не головним «героєм» у першому романі Дари Корній «Гонихмарник».
До речі, рекомендую насолодитися справжніми карпатськими чаями, які з’явилися у продажу в наших крамницях.
Закінчила читати роман-фентезі Дари Корній "Гонихмарник".
Сказати, що сподобалось - нічого не сказати. Я давно не отримувала такого задоволення від прочитанного. Прочитала так легко, неначе пісню прослухала. Така гарна мова, поліський та львівський колорит, використання украінськоі міфологіі та фольклору додоє неабиякоі смакоти. Деякі сторінки неначе повертали в дитинство: канікули в селі у бабусі. І хоча роман -фентезі, в ньому закладена глибока думка про відданість рідній зземлі, яка допоможе в лиху годину. Це як ковток свіжоі води у спрагу. З головою занурилася у сучасну украінську прозу. Дійсно скільки гарних авторів і творів: читати не перечитати на любий смак.
