Перше завдання Мовомарафону

Сьогодні в цей святковий день Незалежності України прогулялися містом із доньками. По місту гуляють херсонці, багато хто у вишиванках, музика, концерти, фестивалі, діти малюють на асфальті. І що цікаво, вони розуміють, що Луганськ - це Україна.Можливо вони переїхали звідти до нас, а можливо, саме так хотіли поділитися своєю любов’ю до жителів Луганська і підкреслити думку про єдність України. 

Зранку спілкуємося у сім’ї українською мовою. Не все виходить гарно, але ми намагаємося. У транспорті та в магазині теж українською. У центрі міста на вулиці Суворова нас зупинила бабуся, яка відпочивала з онуками і запропонувала зробити нам патріотичний боді-арт. Це було так незвично, спонтанно і цікаво. Вона малювала нам прапорці на руках, і ми спілкувалися українською. Хоча вона спочатку говорила на російській мові. Гуляючи по місту, скажу чесно, замало чули українську мову, в основному херсонці спілкуються російською.

 

 

Я до останнього дня не знала чи буду брати участь у мовомарафоні.  Мабуть поштовхом стали доньки, які зареєструвалися. Але останньою краплиною стали спогади з дитинства, які не залишають мене протягом всього життя. В дитинстві я розмовляла українською. Перше мамине слово, колискова, 2 роки життя у бабусі на селі дали свій результат. Але коли я переїхала до міста і пішла у садочок , мене дуже вразило відношення дітей до моєї мови спілкування. Вони вважали мене селючкою і ображали. Так я поступово навчилася говорити російською, але дякувати Богові у сім’ї розмовляли українською, у школі вивчали рідну мову з 2 класу.. Улюблений Тарас Шевченко і «Кобзар». 

 

Але ж доросле життя знову зіштовхнуло з тією ж проблемою – в інституті та на роботі розмовляли російською. А як гарно було чути , коли співали українських пісень, в театрі спектаклі на українській мові. Але все це поступово зникало. Дякувати Богові настли інші часи. 1991 рік Україна здобула незалежність і рідна мова стає державною. Але ось ця звичка спілкуватися у побуті російською залишилася. 

 

 

Професійна діяльність дає можливість спілкуватися українською, писати на українській мові, бо працюю методистом у Херсонська обласна бібліотека для юнацтва імені Бориса Лавреньова Ми у бібліотеці навіть у цьому році таку комплексну програму реалізуємо: "Почувайся європейцем – говори українською!". 

 

Програма ставить за мету, насамперед, просування української мови для спілкування та читання в нашому переважно російськомовному місті. Однією із складових частин програми є дні спілкування українською мовою "Звернись солов'їною - відповім калиновою", які відбуватимуться кожного першого вівторка місяця.

Тож, для мене участь у мовомарафоні – це самоствердження та самовдосконалення. І насамкінець, хочеться привітати всіх і з найголовнішим Державним святом і побажати нам миру і злагоди в нашій Україні. Все у наших руках. А починати перетворення на краще треба з себе…

«Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди».

В.Сосюра