Передноворічні сподівання

И зима справжня за вікном: снігу навалило по самі вінця, і морозяка -17 на дворі, і салати майже всі покришені, вино, цукерки, морозиво, ялинку нарядила, вогники на гирлянді сяють...

Але свята чомусь не відчучуваю. На роботі колектива справжнього немає, окремі особистості, з якими приємно спілкуватися. І це добре. 

Відчуваю, що грядуть зміни, але які? Хотілося б найкращі. Болить душа за майбутнє країни, а значить моїх доньок. Може цей рік принесе нам щось краще. Боже, бережи Україну і її дітей!!!

Завірюха: шлях додому

Сьогодні відчула себе героєм повісті Миколи Гоголя "Ніч перед Різдвом". І хоча це було трохи пообіді, а не вночі, мело так, що світа Божого не було видно. Давненько такого не було. Але я себе в таку погоду почуваю напрочуд жваво. Обожнюю заметілі. Мабуть тому, що це нагадує мені безтурботнє дитинство 60-х років минулого століття, коли зими були ого-го. Вранці неможливо було вийти з хати на вулицю, бо двері замело в ріст людини снігом. От і зараз дуже люблю гуляти в таку заметіль. Правда краще бути недалеко від своєї оселі.

Остання неділя грудня: випав дуже гарний сніг

Вчора цілий день мела завірюха, а сьогодня так гарно навкруги. Сонце, легкий морозець і сніг так скрипить під ногами і переливається на сонці. В таку погоду гріх сидіти вдома, гайда на вулицю. Як добре, що ми живемо поряд з парком Димитрова, де можна із задоволенням походити по незайманому снігу та насолоджуватися красотами зимового пейзажу. 

Дихати морозним повітрям, спостерігати за малечею, яка верещить від задоволення катання на санчатах. Спочатку трішки фото-сесії, занурюємося у снігові чащі, і бавимося неначе у дитинстві, аж сніг попав за потилицю. 

Потім по дорозі зустрічаємо невеличкого сніговичка, якого зліпила малеча, і казкові пейзажі у парку. 

Настюшина голубенька курточка так гарно вписується у білосніжни краєвиди навколо. Вона неначе снігуронька, а можливо Аліса у щзасніженому чарівному лісі.

А які засніжені ялиночки біля поліклініки. Вони неначе із зачарованого лісу. Закрий очі і тут тобі з'явиться Морозко. Затупотить ногами, стукне посохом і зав'южить, закружляє заметіль...

Добре погуляли, надихалися морозним повітрям, підняли настрій. Зайшли до крамниці і купили гарного гранатового вина до свята і свічечки у різдвяний ліхтар. 

А потім я доробила гарнесеньку маленьку ягничку. Як же гарно робити щось своїми руками. Раніше гачком плела дуже мало, більше спицями, думала, що не вийде. Але ж ні - таки вийшло. Мені подобається.

 Ось так формується новорічний настрій...

Зима за моїм вікном: готуємося до свят

Нарешті і до нас прийшла справжня зима зі снігом та завірюхою. 

Вийшла на вулицю і попала неначе до казки "Морозко"

З'явився справжній святковий настрій, хоча на серці туга за той стан, що на Україні. Дуже дуже неспокійно. Щоб не робила, всі думки там, де наші хлопці - в АТО. 

У всіх крамничках і на ТРЦ "Фабрика" навкруги справжня різдвяно-новорічно казка. Неначе попав в інший світ, і немає того страхіття, що зветься війна. Боже, молю тебе,  бережи наших дітей і Україну!!!

Для мене новорічні свята самі головні і наділені якоюсь таємничою силою. Я їх дуже полюбляю. Тому хочеться зробити святкову атмосферу дома. 

Сьогодні придбали в крамничці таку гарну різдвяну свічечку і ліхтарик. Думаю, що буде гарно в новорічну ніч. Подарунки куплені, настрій поліпшився, ялиночку із гілочок справжніх купили. Тож Дашуля зюдає останній екзамен і готуємося до свят...Дай Боже здоров'я і миру всім нам!!!

Hand-made терапія

Жодного дня без новорічних прикрас і оберегів. З'явилася ще новенька лимонна шапочка. А сьогодні ввечері ще одна кізочка-мотанка. Зробила в подарунок для подруги доньки Наталки. Дуже позитивна дівчинка. Вона стала подружкою для Дашулі цього літа під час роботи у "Буревіснику". 

Коли робила, все про неї думала. І стрічки для козулі саме особливого кольору підбирала: світло-бузковий, рожевий, лазуровий і діамантовий зелений. І тільки потім зрозуміла, що це кольори літа: море, чисте небо, квіти і багато-багато зелених насаджень у "Буревіснику". 

А ще Наталка родом із  Чаплинки Херсонської області, де знаходиться всесвітньо-відомий дендропарк і заповідник Асканія-Нова. Наталка - майбутній географ.

Позитивна ягничка Поллі

Ніколи до тепер не робила власноруч м'які іграшки. Але цьогорічна козоманія, яка розпочаласч таким позитивом на роботі перетворилася на позитив домашній. Це дійсно величезна арт-терапія. Віднайшовши в інеті до вподоби приклад майстрування ягнички саме спицями, а не гачком, я зайнялася її вив'язуванням. Не все було так гладко, як хотілося б. Готові деталі почали складатися в готову іграшку, і тут почалося.. Не виходить ..не зрозуміло... не підходить колір.. Одним словом - муки творчості. Давай знімати, переробляти, в'язати нові деталі іншого кольору. 

Залишилося зовсім трішки. Почекає моя ягничка до вечора. Прийду з роботи і закінчу цей милий образ рожевого позитивчика.

Ну і ось нарешті ввечері моя Поллі прийняла належний вигляд. Очки, чубчик шарфик. І почалася фото-сесія. Ох і не легко ж вловити правильний ракурс, щоб передати той характер, який вгадується вочевидь.

 

Побачивши готову іграшку, донька сказала: "Мамо, я знаю чим ти будеш займатися на пенсії"

Нові прикраси для ялинки: hand-made

Цього року всі прикрашають ялинку власноруч створеними іграшками. Чого тільки не придумують: обереги на наступний рік, паперові сніжинки в 3D, ляльки мотанки, балерини, паперові ажурні янголята і т.і. Вирішили і я додати до яскравих магазинних ялинкових прикрас  іграшки в стилі hand-made.

Вчора козочок в'язала, а сьогодні вирішили ось таких яскравих шапочок зробити. На роботі майже в кожному відділі таких наробили. Дуже гарно вийшло. Нажаль ниток щось у мене яскравих не знайшлося. Але нічого ще є час. 

Тож розпочала з червоної, потім вийшла рожева.  

Знайшла молочно-зеленого кольору ниточки і вийшла третя маленька зелененька. 

Ну і тут ниточки знайшлися лавандові. І така гарненька пухнастенька вийшла шапочка. Просто лавандове чудо. 

Отакі чудові прикраси на ялинку вийшли. Згадалося дитинство, коли робили прикраси своїми руками з паперу, дерева, ниток. 

А коли нитки шукала, натрапила на чорненькі нитки і теракотового кольору. Ну як тут ще одну козюлю не сплести. Горда красуня з чорними рогами та вухами вийшла і неначе довгі чорні рукавички. Отака собі модниця.

Ну і насамкінець дня вирішила їй протилежність зробити. Таку собі чорну пані. у чорній сукенці. Чудова красуня вийшла. 

Отакі вам дві сестри Козулькіни.

Вчора була козоманія, а сьогодні козотерапія називається. Допоки плетеш козюлю стільки позитивних емоцій отримуєшь. Воно того варте...
Козотерапія називається...

Подарунки-обереги до Нового року: моя козомания

Сьогодні побила рекорд - сплела одразу три козочки-мотанки. 

Вийшли всі гарненькі. Та такі кокетливі: одна в намисті, інша з бантом, третя з намистои і бубенцями. Гарна терапія.

Тепер у нашому хазяйстві вже п'ять козенят. І тут згадалося, як дітки були в мене маленькі, жили ми в селі Велика Кардашинка Голопристанського району Херсонської області. В моєму хазяйстві було дві - Аліса і Білка кози та троє  козенят - Борька, Іюнька і Федько.

Як швидко плине час...

А надвечір з'явився ще один мешканець у нашому "хліві" ягничка гарненька

Пора чудес прийшла в твій дім: Святий Миколай

Кожного року на день Ангела Св. Миколая 19 грудня ми святкуємо це, улюблене всіма, свято. 

В цю ніч усі мають бути щасливі. І ті, що роблять дарунки і ті, що отримують. А найбільше щастя робити добро. Зазвичай маленьким дітлахам ховають дарунки під подушку, аби вранці дитя могло натішитися бажаним і таким довгоочікуваним даруночком.

З давніх-давен День св. Миколая святкували весело. Завчасно готували маленькі даруночки, пекли печиво, варили пиво, запрошували музик, скликали гостей. І звичайно ж чекали найголовнішого нічного гостя – Миколу-Чудотворця, запалювали свічки, читали молитви...

Кажуть, Миколай увесь день напередодні свята працює, він випікає зірочки в дарунок дітям. Однак ці зірочки, потрапляючи до лантуха Миколи, перетворюються, стають схожими на свого майстра. Тож печиво, яке діти знаходять під подушкою вранці – звуть миколайчиками.

Ще у народних легендах та переказах, святий Миколай виступає як покровитель рибалок, хоронитель від стихійних лих та опікун диких звірів.

Однак усе встигнути один він не може, йому повсякчас допомагають добрі ангели. Де лихо чи халепа, має линути молитва до Миколая-Чудотворця. Він і допоможе в скрутну годину і порадить і втішить. Проте не можна ображатися, коли допомога не надійде швидко. Адже Микола на небі не сидить, він на землі добро робить. 

Сьогодні в нашій бібліотеці було неначе у вулику. Дітлахи стайками забігали до бібліотеки на різноманітні заходи: погратися біля виставки «Хмари, небо, зірки, рай…поміж ними Миколай», зробити власноруч різноманітні прикраси та подарунки до свята: кізочку-мотанку, баранця, новорічну листівочку і звісно отримати солодкого подарунка від Миколая. 

 

 А ще сфотографуватися біля ялинки та виставки-вітання "Пора чудес прийшла в твій дім".

Мені довелося бути на одному майстер-класі з дітлахами і робити з ними кізочок-мотанок, потім паперових ялинок. 

Ось такі гарні вийшли баранці у дівчаток і листівки у хлопчиків. В цей день така гарна аура присутня у бібліотеці. І ти на мить повертаєшся в дитинство. 

Це так інколи необхідно. Тим паче, що нам – дітям радянських часів не довелося відчути цього таїнства, коли чекаєш на подарунок від Миколая. Тож це свято не тільки для дітей, але й дорослих також.

А надвечір, повертаючись додому повз "Сквер Святої Трійці" я стала свідком чудового свята для дітей. А яка гарна ялинка сяє вогниками і сніговичок такий біля неї забавний, і олені світяться. Вперше за багато років я відчула таїнство цього свята.

"Майстерня Святого Миколая" on PhotoPeach

Професійні мандри: враження від зимового Скадовську…

17 грудня 2014 року я перебувала разом із колегами у відрядження в Скадовську з робочим візитом щодо вивчення бази для проведення ювілейного V обласного фестивалю молодіжного читання та права «Відкрий свою книгу».

Багато разів перебувала у Скадовську: весною, влітку, восени… Цього року відпочивала на морі у Лазурному в декількох кілометрах від нього. Але взимку вперше.

З першого погляду вразив зовсім інший запах повітря взимку. Запах зимового моря.. Я вперше в житті, і так склалося, було взимку біля моря.

Величезні смереки біля будинку культури і яскравий надпис в національних кольорах «Єдина Україна» , який світиться. Дуже гарно.

Будинок культури ім. Т.Г.Шевченка зустрічав яскравими новорічними прикрасами та розмальованими вікнами учнів Скадовської художньої школи.

У холі зустрічає величезний бюст Великого Кобзаря і йдуть приготування до зустрічі Святого Миколая. І коли ти спостерігаєш за цим дійством, неначе сам повертаєшся у світ дитинства і так тепло стає на душі.

Потрапивши до великої концертної зали, просто застигла як зачарована. Сцена манить своїм зимовим засніженим лісом. Повезло Скадовському будинку культури з художником-оформлювачем. Ця тендітна дівчина творить дива.

У відділі по обслуговуванню юнацтва центральної районної бібліотеки гостей зустрічає різдвяна парочка у національних українських костюмах. Такого розміру ляльок-мотанок я бачу теж вперше. Мої колеги і не на таке здатні. Пишаюсь ними в котрий раз.

Всюди панує настрій новорічно-різдвяних свят. Нажаль снігу поки що немає… Робочий візит, завдяки колегам, пройшов досить продуктивно. Є над чим працювати у наступному році.

Після професійного спілкування колеги запросили нас до Скадовського краєзнавчого музею.
От де можна відпочити душею людині, яка полюбляє заглиблюватися у світ історичного минулого… Кожен зал – епоха, яку творили люди…. Кожен експонат, тепло серця людей які до нього доторкались.




Перебуваючи поряд з речами наших прадідів ти наче потрапляєш у минуле і відчуваєш велику подяку тим, хто залишив по собі такий спадок.

Побудувавши собі дачу на березі моря, Сергій Скадовський заснував таке чудове місто-порт, і від цього почався розвиток цього краю. Його особисті речі, архіви та речі сім’ї дозволяють нам як модно зараз говорити « телепортуватися» в часи козаччини, кінець ХІХ сторіччя, середину ХХ сторіччя і т.і.

Скільки цікавого розповіла екскурсовод, а які цікаві експонати з архівів сім’ї засновника міста Сергія Балтазаровича Скадовського, жителів Скадовська, навколишніх сіл та гостей міста.

Багато чого для себе відкрила вперше. З деякими речами повернулася в дитинство до бабусі…Як швидко плине час.

 І наостанок побачення з морем у грудні. Скажу вам, що не дарма Скадовський побудував собі дачу на березі моря. Саме в цьому будинку знаходиться музей. Море взимку так чарує. 

І наостанок, хочеться сказати, що такі меценати як сім'я Скадовських та Фальц-Фейнів не тільки будували власні дачі та палаци в наших краях але й стільки вклали у розвиток нашого херсонського краю. Теперішнім можновладцям варто повчитися у наших предків.